Над містом в'ється дикий вечір,
Неначе відьма сива на мітлі,
І м'ятою холодить плечі,
І виє, як невмілі скрипалі.

В негоду лиш сидіти вдома,
І пити чай з вином біля вогню,
І слухати крізь сонну втому
Лиш здалеку ту вітряну гульню.

Поспівчувати перехожим,
Що вибрали такий невдалий час.
Про щастя тут замріє кожен:
Негоди хай завжди минають нас!